Почитаємо на трьох

96

Ось всі кажуть: «у мене відвисла щелепа», «у нього відвисла щелепа»… А чи бачили ви насправді людини з відвислою щелепою? Я бачив. Видовище справді вражає. Однак, про все по порядку.

Я звільняється зі своєї першої роботи. Відпрацював 18,5 років на заводі. Перед звільненням мене, як водиться, навантажили по повній програмі — я працював без вихідних протягом двох тижнів, з них останній тиждень практично цілодобово. І хоча спати я все-таки приходив додому, протягом ночі кілька разів прокидався і підключався до систем на роботі, контролюючи процес. Вже звільнившись, кілька днів ще відпрацював за договором підряду.

В останній офіційно робочий день мені потрібно було підписати обхідний, в тому числі і розібратися з боргами бібліотеці. Якісь книги були втрачені, які були у мене вдома, частину з них я хотів залишити собі, погодивши з бібліотекою заміну. Коротше, я йшов на роботу з великою сумкою, забитій книжками. На прохідній мене зупинила вахтерка:

— Що ви несете?

Питання було, загалом-то, законний, і я без всякої задньої думки чесно відповів, що несу книги в бібліотеку.

— Покажіть!

Я дещо здивувався. Чого, думаю, причепилася? Я ж приношу, а не виношу. Відкриваю сумку. Вона бачить, що там Екшн сно книги, після чого в неї саме що відвисає щелепа. Більше вахтерка не могла вимовити ні слова, і я пройшов, здивований настільки сильним її подивом. Тим більше, що вона була попереджена, що там книги.

Як виявилося, у метушні останніх днів я не врахував той факт, що справа відбувалася 30 грудня 2005 року. І це був не тільки мій останній робочий день, але й останній робочий день року. А, на жаль, більшість в такий день намагається пронести на завод зовсім не книжки…