Десять масок одного металіста

77

А мене задовбали стереотипи. Традиція така у Росії — лички вішати. Це коли мізків, щоб зрозуміти, не вистачає, а помудрувати полювання.

Почалося все років у шістнадцять, коли я тільки освоював ідеологію Heavy Metal, а саме купив собі бандану «Арія». Якимось чином я автоматично став для перехожих панком. Потім з’явилася футболка «Металіка», клепані ремінь, шкіряна жилетка, і «панк» став розбавлятися «сатанистом». Природно, адже на футболці був зображений кістяк з кришталевою кулею в руках.

Коли я відростив волосся, лычка «панк» ще більше закріпилася і стала звучати навіть від дуже пристойних людей. Цікаво, але варто лише надіти звичайну людську одяг, як з-за довгого волосся я з «панка» ставав «пид@расом».

Через два роки я змужнів, особа набула більш грубі обриси, мускулатура підросла, зростання досяг 190 см, старенька ганчірочка «Арія» змінилася на бандану з вогнем, звичайні кросівки — на «гріндер а». Крик «панк» став розбавлятися пошепки «байкер». Так-так, ось такий я став піший байкер. Чуєш і мимоволі дивишся між ніг: може, у тебе там непомітно мотоцикл завалявся?

Але еволюція людської тупості продовжує розвиватися. Тепер у мене звичайні джинси, однотонна футболка (біла або чорна), звичайна людська курточка, все той же клепані ремінь і бандана кольору нічного камуфляжу. Здогадайтеся, кого я перетворився? Тут вже фантазія перехожих розігралася: «прикордонник-мент-омонівець-солдат-спецназівець-призовник». Все ті ж довге волосся вже нікого не бентежать.

Таким ось чином за свою юність я побував панком, байкером, пид@расом, сатанистом і всім-що-є-разом узятим. Самим звичайним металістом, на худий кінець рокером, мене не назвали жодного разу.

Мораль? Навіть дурень здається розумним, коли мовчить.