Спасибі, мармеладні!

8

Шановні відвідувачі нашого магазину мультимедіа-продукції, дражайшие й найулюбленіші ви мої!

Спасибі вам, рідні, за два роки запитань: «Як немає? А ви впевнені? Точно немає? Зовсім-зовсім немає? А було?»

Спасибі за те, що я, будучи щасливою власницею декількох дипломів, корінною жителькою столиці, що стоїть за прилавком лише тому, що офісний графік не дозволяє займатися улюбленою справою, слухала від вас промови на кшталт «Наїхало бидло сільське, школу не закінчила і розповідає мені про якісь закони».

Спасибі за ті неповторні пози, в яких ви, мармеладні, распластывались по скляних дверей, намагаючись зайти в магазин до відкриття та закриття. Право ж, наша служба прибирання намиває скла до кришталевої чистоти, а табличка «Зачинено» завжди мілкувата у ваших ясних очах.

Спасибі бабусям за «У вас немає цієї книжки, тому що вона занадто розумна для вашого покоління і для вас особисто».

Спасибі за «Дайте мені щось таке, щоб мені сподобалося»;
за «Як це немає на дисках, в кінотеатрах вже є і в Бельгії є»;
за «Зробіть тихіше звук, я тут тут читаю ваші книжки, а ви заважаєте мені зосередитися»;
за кидання грошей на стіл, за манеру спілкуватися, повертаючись спиною до співрозмовника, за невміння користуватися своєю ж технікою і за те, що ваші мобільні телефони дзвонять саме в той момент, коли ви підходите до каси.

Спасибі за те, що ви взяли безпосередню участь у моєму рішенні про написання заяви про звільнення, і за те, що сьогодні мені ох@#ть як добре на душі!