Сім-сім закритий

17

Шукала підробіток, вирушила на співбесіду. Офіс в якихось моторошних гребенях. Доходжу до потрібного будинку — вивіски немає. Бігаю уздовж фасаду, тупо суюсь у кожну двері, скрізь ставлю один і той же питання: «Вибачте, не підкажете, тут офіс такій-то компанії?» Питаю саме в такому формулюванні — без розшаркувань, але ввічливо і цілком доброзичливо, хоча і дещо замученно.

На одній прохідний підходжу до немолодий усміхненою тітоньки і повторюю питання. Тітонька солодко мені посміхається і повідомляє, що персонально для мене такого офісу немає, тому що перед тим, як задавати запитання, я посміла з нею привітатися. Я розумію, що виглядаю молодше своїх 32-х, а тітоньки було трохи за 50. Але мені здавалося, що в її обов’язки не входить виховання відвідувачів. Загалом, у відповідь на її хамство я розвернулася і пішла. Природно, потім з’ясувалося, що саме там офіс і був. Ні, якщо чесно, я не шкодую, що з цієї підробітком не склалося: я не настільки люблю гроші, щоб в такі дали мотатися.