Так склалося історично

8

Маленька дитина багато чого не знає, не розуміє, але хоче розібратися, тому він запитує: «А чому?»

— Перед їжею треба мити руки!

— А чому?

Хтось відповість на це питання так:

— Тому що руки можуть бути брудні, на них можуть бути мікроби, які викликають хворобу, та й взагалі, хіба мало що ти десь чіпав, а тепер будеш цими руками їжу брати.

І дитина зрозуміє, що у дії є причина, чому саме так і не інакше, в яких випадках від цього правила можна відступити, а в яких не потрібно цього робити. Прийшовши з вулиці додому в наступний раз, він помиє руки, щоб вони були чистими, а вилазячи з душу вранці, мити їх не буде.

А хтось скаже: «Тому що треба!» або «Так треба!» І дитина зрозуміє, що треба — бо хтось так сказав, тому що кимось визначено. А от далі можуть бути варіанти: треба дотримуватися правила, коли ніхто не контролює, або якщо той, хто їх призначає, — дурень? І якщо вдома нікого немає — треба мити руки, адже ніхто не побачить, не покарає і не похвалить?

Дитина виростає і поступово перестає задавати питання. От тільки чим він керується, коли знає про якісь правила? Чому не можна їхати на червоне світло світлофора — тому, що збоку на зелений може вилетіти машина, або тому, що поліція може оштрафувати? Можна переходити по пішохідному переходу, якщо воЕкшн за правилами зобов’язаний пропускати, чи краще спочатку побачити, що він насправді пропускає? Треба виконувати вимоги та дотримуватися правила тому, що є причина, або тому, що так сказали?

На жаль, все частіше бачу людей, які ставляться до правил, як комп’ютер до програми: «так треба» і «так не годиться». Задовбали ви…