Купуй не хочу

11

Дзвоню в каси олімпійського комплексу (за номером телефону квиткових кас, в робочі години, як не дивно), в якому незабаром відбудеться концерт однієї популярної європейської групи, щоб дізнатися про наявність квитків.

— Охорона слухає.
— Емм… А як мені з касою зв’язатися?
— А тобі навіщо?
— Дізнатися про наявність квитків.
— Че там дізнаватися? Приїжджай і купуй, он їх до х#я валяється.
— Я все-таки хотів би у касира уточнити, чи потрібні мені.
— А ти скільки їх зібрався брати — мішок, чи що?
— Ну, не мішок, але…
— До х#я на футбол квитків лежить, приїжджай і бери.
— Мені на концерт треба.
— На концерт рано ще!

Гудки. Ну-ну: вони ще з півроку тому почали продаватися.