Такий компот

13

Доброго дня. Дозвольте зізнатися. Я люблю компот. Нічого кримінального, правда? А ще я люблю його варити. Це ж взагалі казка: сама вариш, сама п’єш, нікого не напрягаешь. Мало того, що робиш щасливими усіх навколо, коли вони хочуть влітку холодного, взимку — гарячого.

А от з цього місця починається задолбашка. «Ой, як смачно, ніколи такого не пила, з чого він?» Розповідаю і гадаю, що мені дадуть відповідь.

«І дві сливи? Без них цілком можна і обійтися».

«Гвоздика ж тільки для закачування огірків!»

«А скільки столових ложок цукру? Чотири чайних? Закінчився, чи що?»

«Ні, мускат це не по-нашому, треба їсти тільки місцевий».

«Взагалі, компот не суп, в ньому спеції не потрібні».

«Листя смородини? Ти ще капусту покриши».

«Навіщо спеціально купувати фрукти-ягоди, краще так з’їси, а в компот — зіпсується».

«А моя бабуся тільки з сухофруктів варить, навіть влітку».

Запитую, чи часто вони вдома варять компот. Ніколи, виявляється. Бо магазинний морс або сік з банки смачніше. Ну так, якщо я піду всім радам доброзичливців, вийде трохи підфарбована солодка водичка без свого смаку і запаху, яка порадникам і самим не подобається. А у мене чомусь при наявності соку все одно просять компотика хлюпнути. Мабуть, не такий і поганий, хоча і абсолютно, злочинно неправильний.

Задолбали, тепер буду говорити, що це фруктовий суп і видавати ложку. Може, перестануть на свій лад перевиховувати, цього-то страви в меню їх улюблених і всеведущих мам і бабусь точно немає.