Городній городовий

8

Знаєте, хто мене не перестає дивувати? Охоронці. У магазинах, школах, на прохідних. І зовсім не хамством.

Дядьку! Так, ти, пузатий мужик років за 60, з задишкою і червоною фізіономією гіпертоніка. Ти затишно сидиш в шкільному вестибюлі, цілісінький день розгадуючи кросворди. Ти правда наздоженеш пару прудконогих молодих хлопців, залезшіх ввечері в касу бухгалтерії? Ти правда скрутишь вузлом пробравшегося в школу педофіла? Віднімеш ніж у асоціальної підлітка? Вышибешь вкрадливо толкущегося на ґанку наркодилера? Впевнений?

Хлопчик! Так, ти, худенький юнак з зворушливо стирчала з форменого коміра шийкою. Ти нудьгуєш, цілий день переминаючись з ноги на ногу у великому супермаркеті. Що ти будеш робити, якщо на тебе биком попре п’яний качок — сто кіло живої ваги? А якщо твій магазин вирішить пограбувати банда відморозків? Адже ти, дитино, не бував ні в армії, ні в спортивній секції. Навіть у жінки м’язи розвинені сильніше.

Мужик! Так, ти. Виглядаєш як раз цілком гідно: середній вік, спортивна форма непогана. Охороняєш бізнес-центр. Дружина привела тебе на прийом до мого колегу, лікаря-офтальмолога. В ході огляду з’ясувалося, що ти здатний розрізняти тільки неясні тіні на відстані витягнутої руки. Ти практично сліпий.

Охоронець. Сліпий.

Колега, підібравши щелепу, запитала: «Як ви умудряєтеся не натикатися на стіни у своєму бізнес-центрі?» Ти відповів: «Та нічого, я ж по коридорах не ходжу. Моя справа — сидіти біля моніторів».

Мені хочеться запитати вас всіх: в чому сенс вашої праці? Яке це — так працювати? Займати місце, знаючи, що при найменшому форс-мажор ви будете марні? Невже не принизливо грати роль городнього лякала або городового в будці?