Будуємо душі без душі

5

В спортивних клубах, саунах і басейну є душові кімнати. У них душ зазвичай не один, а кілька. У кожній кабінці повинні бути змішувач, поличка для мила та, власне, душ з розсіювачем води. Здавалося б, що простіше? Але мене тотально не щастить, або я вимагаю неможливого.

Вже близько десяти років я ходжу в найдорожчий басейн у моєму районі. За ці роки капітальний ремонт проводили кілька разів. Від досить-таки обшарпаного радянського басейн доріс до сучасного, світлого, чистого і майже не пахне хлоркою. Душові ремонтувалися приблизно стільки ж разів, але результат ремонту — тільки візуальний.

Майже у всіх душів чомусь відсутній розсіювач. Мабуть, вирішили просто зняти, як тільки вони почали засмічуватися. Про фільтрах грубого очищення, які коштують копійки і ставляться в будь-якій квартирі під час ремонту сантехніки мало не в обов’язковому порядку, в цьому басейні досі не знають. В результаті доводиться митися струменем води, що б’є з труби, як з-під крана. Але це півбіди. Замість двох кранів скрізь стоять модні нині змішувачі, керовані однією ручкою. Ручка красива, блискуча, радує око, але не тіло, що миється. Потрібно просто з міліметровою точністю рухати її за самий кінчик, щоб вода з крижаної миттєво не перетворилася в окріп або навпаки. Але навіть якщо настроїти температуру на скільки-небудь прийнятну, як тільки в сусідній кабінці хтось різко вимкне воду або почне свої експерименти з температурою, доведеться вискакувати з-під струмені.

Про відсутність поличок для мила довго розповідати не варто. Я здогадуюся, що вони відламані як раз відвідувачами басейну, хоча не можу зрозуміти: начебто ні разу не бачив, щоб хтось приходив плавати в нетверезому вигляді (та й не пустили б). Хтось погано тримає рівновагу після кілометра у воді і починає хапатися за полички? Задовбали!